Охорона праці в медичних установах
Останні два десятиліття люди стали більш обізнані про свої права на безпечні умови праці на робочому місці. Закони та нормативні акти з охорони праці розробляються і імплементуються для захисту працівників і підвищення їх добробуту. Незалежно від контексту робочого середовища важливість забезпечення здоров’я і безпеки на робочому місці для всіх тепер стала реальністю і гарантовано Конституцією України та іншими нормативними актами. Цей факт справедливий і для сектора охорони здоров’я, оскільки сфера медичних послуг є одним з секторів, які несуть значні ризики з точки зору гігієни праці і техніки безпеки. Наприклад, рівень травматизму працівників охорони здоров’я в цьому секторі дорівнює або вище, ніж в інших галузях, які традиційно вважаються небезпечними.
В Україні чисельність медичного персоналу, що працює в організаціях охорони здоров’я, становить близько 546 тисяч, не враховуючи лікарів стоматологічного напрямку. З них, близько 186 тисяч – лікарі різних напрямків, і близько 360 тисяч – середній медичний персонал. Медичний персонал стикається з різними факторами ризику, пропонуючи медичні послуги суспільству. Небезпеки які є в цих робочих умовах класифікуються як біологічні (наприклад, віруси, грибки), фізичні (наприклад, залипання голки, гучний шум), ергономічні (наприклад, біль в попереку і кінцівках), хімічні (наприклад, дезінфікуючі засоби, бактерицидні засоби) і психологічні ризики (наприклад, стрес, насильство). Крім того, ці загрози і ризики збільшують кількість нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, проблем зі здоров’ям, пов’язаних з роботою, а також інвалідність та непрацездатність працівників, що породжує нові різні проблеми. Вони також знижують продуктивність праці, що в свою чергу, призводить до економічних втрат для організацій охорони здоров’я.
Керівники організацій охорони здоров’я повинні розробити політику щодо запобігання нещасним випадкам на виробництві та професійних захворювань. Ця захисна політика повинна включати етапи прийняття корпоративних і адміністративних заходів, подальших заходів, освіти, інформування та адаптації. Однією з дієвих заходів щодо поліпшення стану охорони праці в установі є перевірка наявності та відповідності вимогам чинного законодавства України (Закони, Постанови, Накази, Правила, стандарти, регламенти і т.д.) документації з охорони праці та усунення виявлених недоліків і порушень.
Крім того, для реалізації всіх прав працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці, на відшкодування шкоди в разі ушкодження здоров’я працівників або у разі їх смерті, законодавство вимагає документального підтвердження незадовільних умов праці, зв’язку страхового випадку з виконанням трудових обов’язків. Ретельна перевірка наявної в установі документації з охорони праці може виявити і усунути до третини всіх порушень вимог охорони праці і сприяти повній реалізації прав працівників, наданих їм законодавством України про працю.
Обов’язки роботодавця
Відповідно до вимог Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме: розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі – акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці.
Також істотні зобов’язання роботодавця визначаються у колективному договорі. Сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їх обов’язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам, визначають обсяги та джерела фінансування зазначених заходів.